Україна як невіддільна частина логістичної інфраструктури Європи. Найперспективніші регіони для розвитку

Транспортні коридори України сильно видозмінилися за останні 3 роки. З закриттям повітряного простору товарний потік рушив автошляхами та залізницею, а з 2023-го частково ще й морем. З часом він фактично відновився і досягнув обороту в $112.3 млрд за підсумками 2024-го. 

Тенденція позитивна, як і прогнози аналітиків щодо поступового нарощування вантажопотоку, однак пам’ятаймо про поточні виклики, та, відповідно, обмеження. А ще – інвестуймо в розвиток транспортної інфраструктури України та її стратегію «євроінтеграції».

Нам, команді Ekol, важливо, щоб логістика України та ЄС перетворилися на суцільну систему, єдиний організм. Тож ми тут, щоб пояснити, якою саме ми бачимо участь країни у трансформації транспортної інфраструктури ЄС. 

Роль України в європейській логістичній системі

Що ж, за останні роки «партнери» кілька разів закривали транспортні коридори України, знижуючи вантажопотік. Однак, як зазначають самі підприємці Європи – без українського перевізника їм дуже складно. Чому? Причин вистачає:

• Вартість логістичного сервісу. Так, наші тарифи нижчі за європейські, тож питання суто в вигодах для бізнесу.
• Досвід транспортування всіх типів вантажів. Ліцензії, обладнання, стаж та навички – ми забезпечуємо всім, чого бракує локальним провайдерам.
• Якість послуг та відповідальність. Тільки коні можуть обійти українця по трудолюбству, тож тут також без альтернатив.

Якщо ж розглядати роль країни глобальніше, то тут також є чим гордитися:

Такі гравці логістичного сегмента як Ekol – наріжний камінь ринку. Чому? А погляньте, як працював штат Ekol Logistics на логістичному саміті. Тож маємо і надалі модернізуватися, пропонуючи кращі умови для клієнтів, знижуючи собівартість перевезень, нівелюючи ризики та виклики. А їх вистачає. 

Стан транспортної інфраструктури України

Інфраструктурні проєкти Україна – це не лише про відновлення житла та виробництв всіх типів і масштабів. Це ще й про реконструкцію транспортної мережі, яка страждає від постійних обстрілів. 

Хоча ще у 2022-му ми довели, що наші дороги витримують навіть танки, однак з часом ситуація змінилася. Зазнали пошкоджень як дороги, так і залізничні колії, мости, транспортні хаби, порти, термінали. Все це потрібно відновлювати, захищати від нових ударів і створювати альтернативні маршрути.

Також було б не погано розбудувати логістичну інфраструктуру, зокрема підземні термінали та склади. Але це утопія, тож наразі фокусуємося на розширенні наявних можливостей. 

Євроінтеграційні проєкти та ініціативи

Транспортна стратегія України орієнтована на євроінтеграцію. А це інвестиції в модернізацію залізниці, індустрійних стандартів та законів. Тобто фокус на тому, щоб наші перевізники працювали за європейськими правилами.

Процес дещо заскладний, але все ще динамічний і результативний. Так, поки ще діє «транспортний безвіз», але за якихось пів року він втратить актуальність. 

І хоч ми маємо кілька угод з сусідніми країнами щодо продовження логістичної співпраці, географічно ми втрачаємо низку ринків. З цим потрібно щось робити. 

Ключові напрямки розвитку

Модернізація залізничного транспорту України – пріоритет номер 1. Нам потрібно стандартизувати ширину колії та замінити транспортне обладнання для її експлуатації. Також необхідно адаптувати законодавство до рівня Європи, забезпечивши цим свободу перевезення та мультимодальність провайдерів.

Регіональні логістичні хаби

Окремо відмітимо і потребу розширювати логістичну географію. Тобто розбудовувати регіональну інфраструктуру та оптимізувати ланцюжки постачання. Наприклад, створювати транспортні хаби, рівномірно покриваючи всю територію країни. Це дозволить краще розподіляти навантаженість між перевізниками при доставлянні вантажів. 

Але не лише на аналітику та потенціал слід зважати. На жаль, з логістикою ми маємо куди суттєвіші проблеми, ніж просто відсутність достатньої кількості терміналів на маршруті між Варшавою та Сумами. 

Виклики та проблеми

Війна, корупція, дороги. На цих трьох факторах можна було б закінчувати розділ, але є кілька нюансів. Це далеко не всі виклики й проблеми. Вони включають зокрема:

• Руйнування доріг, мостів, залізничних вузлів і портів.
• Недостатню кількість сучасних логістичних терміналів і складів.
• Тривалі перевірки та бюрократію на митниці.
• Невідповідність українських стандартів усім вимогам ЄС.
• Високу собівартість логістики через довгі маршрути й додаткові перевантаження.
• Обмежений доступ до інвестицій у відновлення та модернізацію.
• Залежність від політики сусідніх держав (наприклад, Польщі чи Румунії) щодо транзиту.
• Недостатню цифровізацію логістики (відстеження вантажів, електронні документи).
• Обмежене використання “зелених” технологій у транспорті.
• Відсутність єдиної інтегрованої платформи для управління перевезеннями.

Чималенький перелік, чи не так? Але давайте чесно, це все можна виправити. Однак для модернізації потрібні час з ресурсами, люди, а це наразі надто дороге задоволення. Хоча в перспективі… Чому б і не помріяти про світле майбутнє?

Перспективи та можливості

Україна – одна з найсильніших європейських країн у контексті логістики. Ми маємо все необхідне, щоб стати ледь не флагманом ринку континентального значення, врахувавши тренди логістики. Індустрія країни має потенціал, який вимагає трохи зусиль. А саме:

• Розвиток транспортних коридорів TEN-T і “Шляхів солідарності”.
• Гармонізація митних процедур та цифровізація документообігу.
• Створення спільних логістичних хабів на кордоні.
• Розширення потенціалу дунайських портів (Ізмаїл, Рені, Кілія).
• Відновлення та модернізація чорноморських портів після війни.
• Залучення інвестицій у контейнерні перевезення та мультимодальні термінали.
• Будівництво та модернізація вузлів із колією 1435 мм для прямої інтеграції з ЄС.
• Розвиток сухих портів і контейнерних терміналів на кордоні.
• Використання України як частини “нового Шовкового шляху” в обхід РФ.
• Впровадження “зелених” перевезень: електровантажівки, LNG, водень.
• Використання цифрових платформ для зниження витрат та CO₂.
• Можливість стати хабом для відновлюваної енергетики й “зеленого” експорту.
• Зміцнення позицій як аграрного логістичного хаба Європи.
• Транзит енергоресурсів, добрив та промислових товарів.
• Можливість стати “буфером стійкості” європейської логістики у кризових умовах.
• Висока зацікавленість міжнародних фінансових інституцій (ЄБРР, Світовий банк) у відновленні інфраструктури.
• Залучення приватного бізнесу до створення складів, терміналів, логістичних парків.
• Розвиток кластерів логістики у Львівській, Волинській та Одеській областях.

Вже обнадійливіше, чи не так? А ще, є дещо, що можна зробити навіть зараз, не чекаючи закінчення війни. Наприклад – інвестувати у логістику, співпрацюючи з такими профі як команда Ekol. 

Ми не заробляємо на клієнтах, ми конвертуємо доходи у покращення логістичної інфраструктури України та сприяємо її руху євроінтеграційним шляхом!